У вкладників банків часто виникають питання, яка інформація про них, як про клієнтів банку, є банківською таємницею, чи мають право банки передавати цю інформацію третім особам та в яких випадках банківська таємниця може бути розкрита?
Згідно з українським законодавством, до переліку інформації, яка є банківською таємницею, входить інформація як про фізичних осіб так і про юридичних осіб, також це стосується інформації, отриманої під час оцінки кредитоспроможності фізичної особи, яка має намір взяти споживчій кредит у банку. Також мова йде про відомості щодо банківських рахунків клієнтів банку; операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта та здійснені угоди.
Комерційна діяльність клієнтів та комерційна таємниця будь-якого проекту, винаходу, зразків продукції теж є банківською таємницею. Інформація щодо звітності банку є банківською таємницею та не підлягає оприлюдненню, за винятком тієї інформації, яка є відкритою.
Банківський нагляд передбачає збір інформації про банки чи клієнтів, що також становить банківську таємницю.
Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання в цілях банківського нагляду або запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, становить банківську таємницю.
Які заходи повинен вжити банк для збереження банківської таємниці?
Банк повинен обмежити коло осіб, що мають доступ до такої інформації.
Організувати спеціальне діловодство з документами, що містять банківську таємницю. Застосовувати технічні засоби для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації.
Договори та угоди між банком і клієнтом повинні містити застереження щодо збереження банківської таємниці.
Працівники банку обов'язково підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці.
Керівники і службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Однак в деяких випадках, передбачених законом, банк не тільки може, а й повинен розкрити банківську таємницю про клієнта.
Інформація стосовно юридичних та фізичних осіб, що містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) за рішенням суду;
2) на вимогу державних органів, наприклад, органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, органам податкового контролю на їх письмову вимогу про наявність банківських рахунків. Повний перелік таких державних органів ви можете знайти у Законі України «Про банки і банківську діяльність».
Банк має право надавати необхідну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України для надання кредитів, банківських гарантій.
Крім того, починаючи з 16 лютого 2021 року, українські банки зобов’язані за запитом державних виконавців негайно надавати інформацію про рахунки боржника і кількість грошей на них в обсязі, який запитано виконавцем. Зазвичай ці дані складають банківську таємницю.
