Європейська інтеграція

Європейська інтеграція є одним із ключових пріоритетів України, визначений Конституцією України.

Нормативні акти

23 червня 2022 року відбулася ключова подія - лідери 27 країн-членів ЄС ухвалили рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.

Основним документом, на який спирається державна політика у сфері євроінтерації, є Угода про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами з іншої сторони, укладена у 2014 році.

Угода про асоціацію визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції». Зокрема, передбачає взаємне надання сторонами режиму внутрішнього ринку у секторі фінансових послуг. Це є можливим, зокрема, за умов:

імплементації всіх положень у секторі послуг, що потребують нормативно-правового наближення і визначені доповненням 2 додатку XVII Угоди про асоціацію;
побудови адекватної наглядової спроможності і системи наглядових механізмів.

Ключовими нормативними актами ЄС в частині функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та врегулювання неплатоспроможності кредитних установ на сьогодні є:

директиви Європейського Парламенту та Ради від 16.04.2014 № 2014/49 щодо схем гарантування депозитів (Official Journal OJ L 173, 12.06.2014, p. 149–178);
директиви Європейського Парламенту та Ради від 15.05.2014 № 2014/59 щодо встановлення загальних умов відновлення платоспроможності та виведення з ринку кредитних установ та інвестиційних компаній (Official Journal OJ L 173, 12.06.2014, p. 190–348);
директиви Європейського Парламенту та Ради від 04.04.2001 № 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 квітня 2001 р. про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ компаній (Official Journal L 125, 5.5.2001, p. 15–23 ).

Ці директиви, спрямовані на відновлення ефективності фінансової системи і недопущення подібних втрат у майбутньому, стали відповіддю ЄС на кризу 2008 року.

Імплементація Україною вказаних директив спрямована на аналогічне завдання – запобігти масштабним банківським кризам і мінімізувати втрати з боку держави, банківської системи і платників податків у разі виникнення у майбутньому економічних криз.

Основні цілі, що ставляться у межах імплементації законодавства ЄС

Мета 1 – європейській рівень суми гарантування до 100 тисяч євро

Етапи виконання (відкориговані внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну, розпочатого 24.02.2022):

100% гарантії за вкладами

Термін: на час дії воєнного стану та трьох місяців після його завершення;

600 000 грн

Термін: через 3 місяці після завершення дії воєнного стану, запровадженого в Україні відповідним Указом Президента. Попередньо передбачалось підвищення гарантій за вкладами до такого рівня з 01.01.2023 (відповідно до Фінансової стратегії до 2025 року), проте цю дату біло відкориговано відповідно до поточної ситуації

подальше підвищення

Термін: по мірі готовності банківської системи

Це дозволить Україні поступово досягти світового стандарту у понад 60% покриття від суми вкладів у банківській системі.

Довідково: першим етапом підвищення гарантій за вкладами відповідно мало стати підвищення з 200 000 грн до 400 000 грн упродовж 2022 р. Натомість, після вторгнення рф як антикризовий крок було запроваджено стовідсоткові гарантії, що відповідає усталеній світовій практиці. Після завершення кризового періоду знову встановлюється гранична гарантована сума задля уникнення ризикованої фінансової поведінки банків та їхніх клієнтів.

Мета 2 - скорочення строку початку виплат вкладникам до 7 робочих днів з дня визнання неплатоспроможності банку

До 2016 року строк початку виплат відшкодування міг складати від 20 днів до трьох місяців з дати початку виведення банку з ринку, оскільки вкладник набував право на одержання гарантованої суми лише після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. До відкликання банківської ліцензії кошти за вкладами, строк дії договорів за якими завершився, могли бути виплачені неплатоспроможним банком за рахунок цільової позики Фонду.

Зазначена процедура була заскладною і потребувала істотного доопрацювання.

Тож з липня 2016 року реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат має бути затверджений не пізніше 20 робочого дня від початку процедур виведення.

Наступний етап – скорочення цього строку до 7 днів.

Мета 3 – включення до системи гарантування усіх банківських установ

Основні принципи ефективних систем страхування Міжнародної асоціації страховиків депозитів та законодавство ЄС передбачають пряму заборону на залучення вкладів установою у разі її відмови від набуття членства в системі гарантування вкладів. Ця норма в Україні повністю реалізована приєднанням до системи гарантування Ощадбанку – єдиного банку, що не входив до Фонду гарантування вкладів. Його приєднання стало можливим після ухвалення і набуття чинності Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільності системи гарантування вкладів фізичних осіб у квітні 2022 р.

Мета 4 – розширення системи гарантування вкладів на юридичних осіб

До 2017 року система гарантування виплат відшкодування поширювалося виключно на фізичних осіб.

З 2017 року гарантії за вкладами було поширено на фізичних осіб-підприємців.

Наступним етапом має стати поширення гарантій на юридичних осіб.

Мета 5 – врегулювання неплатоспроможності та гарантування для окремих небанківських фінансових установ

Забезпечення участі в системі гарантування всіх без виключення кредитних установ¹ - вимога законодавства і частина Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року. Нова система гарантування має враховувати кооперативні засади діяльності таких установ.

Інші види установ, які в ЄС мають право претендувати на удосконалення чинної системи гарантування або створення нової, є інвестиційні компанії та страхові компанії. Україна рухається до запровадження вимог з врегулювання неплатоспроможності та гарантування в окремих з них.

Інвестиційні компанії мають рамкові гармонізовані вимоги для функціонування системи гарантування, удосконалення яких завершилося відкликанням у 2015 році крайніх законодавчих пропозицій Єврокомісією².

Дебати щодо розбудови системи гарантування для страхових компаній в ЄС наразі тривають в рамках обговорення змін до ключової директиви з регулювання діяльності страхових компаній для впровадження положень з врегулювання їх неплатоспроможності³ на засадах BRRD.

¹ «кредитна установа» означає кредитну установу, як визначено в пункті (1) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013

² Directive 97/9/EC of the European Parliament and of the Council of 3 March 1997 on investor-compensation schemes (Official Journal L 84, 26.3.1997, p. 22–31)

³ Directive 2009/138/EC of the European Parliament and of the Council of 25 November 2009 on the taking-up and pursuit of the business of Insurance and Reinsurance (Solvency II) (Text with EEA relevance) (Official Journal L 335, 17.12.2009, p. 1–155)

Мета 6 – мінімізація витрат системи гарантування та держави через впровадження системи раннього реагування на проблемність банків

З метою збереження коштів вкладників банків та скорочення витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку нагально необхідною є імплементація європейського законодавства в частині вимог здійснення передачі активів та зобов’язань неплатоспроможних банків приймаючим/перехідним банкам у стислі терміни. Такий підхід, зокрема, дозволить зберегти вартість активів, які мають тенденцію до знецінення протягом періоду ліквідаційних процедур та збільшити відсоток задоволених вимог вкладників і кредиторів банків.

Європейський союз — економічне і політичне міждержавне об’єднання, до якого входить 27 незалежних держав-членів, розташованих у Європі. Веде свій початок від утворення Європейської спільноти з вугілля й сталі (ЄСВС) і Європейської економічної спільноти (ЄЕС), утворених у 1957 році з шести країн. У подальшому до ЄС увійшли нові держави-члени. У сучасному вигляді існує на основі Маастрихтського договору, підписаному 7 лютого 1992 року й чинному з 1 листопада 1993. Останній значний перегляд конституційних принципів ЄС був затверджений у Лісабонській угоді, яка набула чинності в 2009 році.

У ЄС діє єдиний ринок через систему законів, дія яких поширюється на всі держави-члени. Політика ЄС спрямована на забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу, законодавчих актів про спільні питання справедливості й підтримки спільної торгової політики, сільського господарства, рибальства й регіонального розвитку.