Цей спосіб врегулювання передбачає відчуження на користь приймаючого банку всього або частини майна (активів) неплатоспроможного банку, зазначених у конкурсній пропозицій, і переведення у приймаючий банк зобов’язань (боргів) неплатоспроможного банку на таку ж суму. Зацікавленому банку зазвичай надається можливість самостійно обрати собі ті активи неплатоспроможного банку, які він хоче отримати . Проте він не може обрати собі вкладників (кредиторів) - реєстр зобов’язань, що передаються, складається Фондом. При цьому Фонд має передати приймаючому банку як мінімум всі гарантовані вклади. Інші борги неплатоспроможного банку, за можливості, передаються у приймаючий банк у такій же черговості кредиторів, яка б була у разі звичайної ліквідації банку. Залишок зобов’язань неплатоспроможного банку погашається Фондом за рахунок розпродажу залишків його майна у процедурі ліквідації банку.
Цей спосіб врегулювання має переваги, коли не має потреби у збереженні ліцензій неплатоспроможного банку, а інший банк має намір масштабувати свій банківський бізнес і залучити нових клієнтів.
