Фонд відповідно до закону є установою, що виконує спеціальні функції у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку Фонду є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до ліквідації банків. При цьому головною метою банківської системи України є стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Закон надає Фонду декілька способів (інструментів) для врегулювання неплатоспроможності банку, тобто для здійснення комплексу заходів, що пом’якшують наслідки фінансових проблем у банку для його вкладників та інших кредиторів. Це означає, що після оголошення Національним банком України певного банку неплатоспроможним Фонд набуває повний контроль над цим банком і може без згоди власників або кредиторів продати цей банк іншій особі або передати частину банківського бізнесу іншому (приймаючому) банку або новоствореному Фондом перехідному банку. Якщо ж жоден з цих способів є неможливим або недоцільним з точки зору витрат на його запровадження, Фонд виплатить вкладникам гарантоване відшкодування за вкладами, розпродасть майно банку і за рахунок цих коштів погасить всі або частину вимог інших кредиторів неплатоспроможного банку, а сам банк буде ліквідований.
До визнання банку неплатоспроможним Фонд підтримує зусилля НБУ та самого банку щодо подолання тих проблем, які можуть призвести до банкрутства, і одночасно розпочинає підготовку до виведення банку з ринку. На цьому етапі Фонд здійснює лише моніторинг дотримання банком вимог закону щодо ведення бази даних гарантованих вкладів та здійснює непублічні заходи в рамках підготовки до потенційного врегулювання.
Якщо банківська установа не впоралась з труднощами, то одразу після визнання її неплатоспроможною Фонд розпочинає процес врегулювання, намагаючись швидко продати весь або суттєву частину банківського бізнесу платоспроможним банкам або попередньо кваліфікованим особам. Проте деякі банки, наприклад ті, які порушують вимоги фінансового моніторингу, не підлягають врегулюванню і одразу після відповідного рішення НБУ попадають у процедуру ліквідації.
З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів, закон вимагає від Фонду дотримуватись найменш витратного способу виведення банку з ринку. З цією метою після запровадження тимчасової адміністрації Фонд визначає вартість майна банку проводить відкритий конкурс і складає план врегулювання, в якому обґрунтовується обраний спосіб виведення банку з ринку. Також, якщо з ринку виводиться системно важливий банк, який не можна ліквідувати без негативних наслідків для всієї банківської системи, то врегулювання може здійснюватися за участю держави або шляхом створення Фондом на строк до двох років перехідного банку.
Таким чином, вчасні заходи врегулювання призводять до того, що наслідки неплатоспроможності банку для всіх гарантованих вкладників та інших кредиторів будуть найменшими або й взагалі непомітними.
Проте, за відсутності інтересу до придбання банку з боку інвесторів або приймаючих банків під час тимчасової адміністрації, або у разі отримання від них конкурсних пропозицій, які не є прийнятними, Фонд розпочинає ліквідацію банку. Тоді Фонд розпродає майно банку і за рахунок цих коштів погашає вимоги кредиторів відповідно до черговості, встановленої Законом. Ліквідаційна процедура, зазвичай, триває декілька років – поки не буде проданий останній об’єкт майна банку. Якщо Фонд не зміг за рахунок активів банку погасити зобов’язання всіх кредиторів, то Фонд намагається стягнути нанесені кредиторам збитки з власників та керівників банку, які допустили його банкрутство.
Після завершення ліквідаційної процедури план врегулювання вважається виконаним.
Історичні приклади
Фонд має досвід врегулювання таких банків:
- «Астра банк» – 100% акцій банку було продано інвестору;
- «Укргазпромбанк» – 100% акцій банку було продано інвестору, проте інвестор не привів фінансовий стан придбаного банку до норми і банк був ліквідований;
- «Промекономбанк» – частина майна (активів) і зобов’язань передано банку «Фідобанк»;
- «Золоті ворота» частина майна (активів) і зобов’язань передано банку «Стандарт»;
- «Терра банк» – створено перехідний банк «Кристал банк» і продано його інвестору;
- «Омега банк» – створено перехідний банк «РВС банк» і продано його інвестору;
- «Діамант банк» - частина майна (активів) і зобов’язань передано банку «Таскомбанк»;
- «Банк Новий» - частина майна (активів) і зобов’язань передано банку «Таскомбанк».
Також за участю держави успішно врегульовано такі банки:
- «Київ», всі активи і зобов’язання були передані державному банку «Укргазбанк»;
- «Приватбанк», 100% акцій банку продано державі в особі Міністерства фінансів України;
- «Сенс банк», 100% акцій банку продано державі в особі Міністерства фінансів України.
