Підготовка до врегулювання розпочинається заздалегідь, коли банк віднесений до категорії проблемних. Строк перебування банку у статусі проблемного може тривати до 180 днів і закінчитись як позитивно, коли банк вирішує свої проблеми і повертається до нормальної діяльності, так і негативно, коли банк визнається неплатоспроможним. У деяких випадках банк може втратити статус проблемного і знову його набути. В інших випадках, наприклад у разі гострої нестачі ліквідності, рішення НБУ про неплатоспроможність може бути прийняте значно швидше, навіть за лічені дні. Деякі банки стають неплатоспроможними навіть без набуття статусу проблемних.
Під час підготовки до здійснення процедури виведення банку з ринку законодавство дозволяє Фонду розкривати банківську таємницю виключно попередньо кваліфікованим особам. Перелік попередньо кваліфікованих Національним банком осіб розміщено за посиланням.
Після визнання банку неплатоспроможним Фонд запроваджує в банку тимчасову адміністрацію і оголошує відкритий конкурс. В рамках відкритого конкурсу Фонд порівнює чисті витрати у разі прийняття кожної з отриманих конкурсних пропозицій з витратами у разі ліквідації неплатоспроможного банку. Чим нижчі будуть витрати Фонду на врегулювання, тим більшу суму буде направлено на відшкодування вкладів та інших зобов’язань неплатоспроможного банку. Переможцем конкурсу є той інвестор або банк, конкурсна пропозиція якого відповідає найменшим витратам.
У разі наявності переможця відкритого конкурсу або у випадку участі держави у врегулюванні Фонд запроваджує один із способів врегулювання, запропонований переможцем відкритого конкурсу. За відсутності переможця відкритого конкурсу єдиним можливим способом виведення банку з ринку зазвичай є його ліквідація з виплатою Фондом вкладникам гарантованого відшкодування.
